Холодильну камеру для «Азалії» виготовили на замовлення, у розмірах, визначених спеціально для цієї крамниці. Через відключення світла камеру довго не запускали, але зараз вона вже працює: завдяки їй власниці розширили асортимент квітів, почали продавати букети, найняли флористку (також переселенку з Маріуполя) та запустили доставку квітів у всій Україні. Замовлення можна зробити в інстаграмі. 

‍

На додатково зібрані кошти ми придбали касове обладнання для крамниці. 

Ми зустрілися з Оксаною та Ігорем Дубиками і дізналися, як їхні справи.

Ігор перебував в полоні з травня 2022 року. Опікуючись квітковою крамницею, Оксана водночас шукала можливості сприяти звільненню чоловіка: тримала зв’язок із близькими інших бранців, контактувала з профільними службами, писала листа Папі Римському. 1 грудня у новинах вона побачила фото з обміну полоненими та впізнала серед звільнених Ігоря. Згодом почула голос чоловіка в телефоні, вперше за десять місяців.

На момент російського вторгнення Ігор мав столярну майстерню та займався бджолярством. Намагався долучитися до батальйону “Азов”, де служив іще в 2014–2016 роках, але з бойовими товаришами не було зв’язку. Так він потрапив до ТрО. У квітні був тяжко травмований уламками гранати: дістав осколкові поранення обох ніг і перелом гомілкової кістки правої ноги. Опинився на “Азовсталі”, потрапив у полон, був доставлений в Оленівку – під час теракту вцілів сам, але втратив побратимів. Після 200 днів полону та 15 допитів був звільнений за обміном. Зустріч із українським прапором стала незабутнім моментом на все життя.       

Коли чоловік повернувся з полону, Оксана переключилася на догляд за ним, тож згодом відійшла від управління квітковою крамницею – наразі тою керує її колишня партнерка Олена. Оксана каже, що квіткова справа врятувала її в тяжкий період життя, допомогла відволікатися та не опускати руки. Відтак вона вдячна благодійникам за підтримку. 

Ігор після операції та відпустки повертається на службу. Ще під час полону він вирішив, що по перемозі відкриє власну пекарню, та навіть зробив прорахунки на двох аркушах паперу. Тож Оксана вже виношує плани нової справи.

_{Фото: Михайло Палінчак}

Зібрано 179 452 гривні.

У перший день повномасштабного вторгнення чоловік Оксани Дубик пішов захищати “Азовсталь”. 28 лютого зв’язок із ним було втрачено.

Проживши майже місяць в окупованому Маріуполі, Оксана разом із літнім батьком нарешті виїхала до Львова. Перші тижні мешкала в сина та майже не спала в очікуванні звістки від чоловіка. Згодом Оксана дізналась, що він живий і перебуває у полоні, – звільнені побратими бачили його в одному з бараків в Оленівці.

В Маріуполі Оксана Дубик залишила все звичне життя, зокрема власний будинок та улюблену роботу в будівельній компанії. На новому місці вона вже відчувала зневіру, коли раптово зустріла землячок Олену й Катю – та разом із ними зважилась на відкриття квіткової крамниці.

“Щоб не впасти у відчай, маріупольці повинні були знайти собі якусь справу або відраду. Магазин став моєю відрадою – він мене врятував”, – каже Оксана.

Квіткарня “Азалія” відкрилася у Львові на Городоцькій, 84. Заощаджень вистачило на ремонт і облаштування крамнички.

У крамниці вже можна придбати квіти в горщиках, але зараз виторг ледь покриває вартість оренди. Додатковий прибуток може дати продаж букетів. Тож власницям необхідно придбати холодильну камеру для зберігання зрізаних квітів.

Оксана мріє, що крамниця буде прибутковою і грошей вистачатиме навіть на благодійність.

Фонд Keep Going проводить збір 167 тисяч гривень на купівлю холодильної камери.